Гендерный вопрос

Все это не только определяет стратегические цели общественных организаций, но и направляет наше общество на раздумья и дела.

Жінкою бути не соромно.
Соромно не використовувати свої можливості.

Хоча міжнародні експер­ти вказують на прояви сексизму (дискримінації за ознакою статі) в Україні, але щонайменше половина пересічних українців не розу­міє, про що йдеться. Що ж до українок, то близько полови­ни з них не вважають свою стать перепоною до керівних посад у державі.
За даними Центру соціаль­них експертиз Інституту соціології НАН України, проблема тендерної дискримінації акту­альна для 50% громадян Ук­раїни. Решта 50% не знають, у чому вона полягає. А на за­питання «їй залежить мож­ливість посісти місце у керів­них органах управління дер­жавою від статі людини», яке ставили жінкам, 42% респонденток відповіли «ні», а 47% вважають, що «жінкам це важче зробити». Таким чи­ном, майже половина жінок сумнівається у своїх силах і можливостях і пояснює від­сутність кар'єрного росту своєю статтю. Решта не мають сумніву, що керівна посада - це питання професійних здібностей та амбіцій.

Попри те, що українське суспільство вважається до­сить консервативним, де жінці відведене місце між газовою плитою і дитячою колискою, спостерігається повільне, але все ж таки збільшення пред­ставництва жінок в органах влади. Так, у Верховній Раді VІ-го скликання працює 34 де-путати-жінки, що становить 7,6% від усього складу парла­менту. Для порівняння: в пар­ламенті минулого, п'ятого скликання було 5,5% жінок-депутатів, а першого - лише 3%. Хто хоче - може сам зро­бити розрахунки за даними офіційного сайту Верховної Ради. Хоча, звичайно, до єв­ропейських показників Україні ще далеко. Так, у Фінляндії на останніх парламентських ви­борах жінки отримали 84 ман­дати з 200. У британському парламенті зараз засідає 120 жінок. Це найбільша кількість за всі роки існування Сполуче­ного Королівства. В Іспанії сформовано новий уряд, де більшість - за жінками. З 17 урядовців там дев'ять пред­ставниць прекрасної статі.

Здогадуються про це укра­їнці чи ні, але тендерна дис­кримінація в Україні існує. На­йяскравіший приклад її проя­ву  - оголошення про вакансії, котрі в переважній більшості завжди містять вимоги щодо віку та зовнішності. Приміром, на сайті ukr.nеt авторці цих рядків трапилася досить типова об'ява. Йдеться про замі­щення вакансії  офіс-менеджера: «вік 25-30 років, вища гу­манітарна освіта, знання анг­лійської мови, вміння працю­вати з документами, відповідальність, приваблива зовнішність» (виділено авто­ром. - Ред). Директор фірми, зрозуміло, може обстоювати своє право не бачити на цій посаді особу передпенсійного віку, до того ж із обличчям, далеким від сучасних ідеалів краси. Але про яку рівність то­ді може йтися?
Інше джерело прояву тен­дерної дискримінації, на яке  звертають увагу міжнародні експерти, - це реклама. «Чого тільки вартий ролик про гарячий напій, який декларує, що для жінки є два способи заро­бити на авто, перший - у ше­фа в кабінеті, другий - надіс­лати певну кількість обгорток і виграти його в лотерею, - сказала в коментарі «ВК» керівник Програми рівних мож­ливостей Програми розвитку 00Н Лариса Кобелянська. - Отже, як переконує реклама, третього варіанту - заробити гроші та купити авто самостійно - для жінки не існує. Це при тому, що зараз на дорогах величезна кількість жінок за кермом». На думку пані Кобелянської, творці ролика нав­мисно принижують жінку, нав'язуючи негативні стерео­типи. Те ж саме, відзначає во­на, стосується різних еротич­них проектів на телеканалах, де роль жінок зводиться «до задоволення сексуальних пот­реб чоловіків».
До цього можна додати, що, приміром, в Естонії жін­кам забороняється законом рекламувати пральний поро­шок. Точніше, можна рекламу­вати, але тільки разом з чоло­віком. Автори закону вважа­ють, що в іншому разі це може посилювати уявлення про не­рівність чоловіків та жінок.

Але є й інші думки. Примі­ром, бронзова призерка Олім­піади з вільної боротьби Ірина Мерлені вважає, що нерівності між чоловіками і жінками у її виді спорту і загалом у спор­ті немає. «У нас жінки займа­ються, як ви знаєте, і дзюдо, і самбо, і кікбоксингом. Осо­бисто на собі я не відчувала, що є якесь нерівне відношен­ня, - сказала пані Мерлені в розмові з кореспондентом «ВК». - Навпаки, коли ми го­тувалися до Олімпійських ігор у Пекіні, наставники нашої збірної команди України біль­ше приділяли уваги, часу на підготовку, ніж лідерам чоло­вічої збірної».
Висновок такий: проблема тендерної нерівності в україн­ському суспільстві не така вже й надумана. З іншого бо­ку, нерідко жінки не мають достатньої впевненості у собі, наполегливості або бажання скористатися тими можли­востями, які є у спорті, бізне­сі та державних структурах. Адже навколо більш ніж дос­татньо успішних самодостат­ніх жінок, яким не завадила ані реклама, ані стереотипи суспільства самореалізуватися як професіоналкам та осо­бистостям.

«Вечірній Київ» № 142, Євгенія Бончук, info@vechirnij.kiev.иа