Вже традиційно, передвиборчий та після виборчий періоди в Україні, принаймні за місяць “до” і місяць “після” – майже мертвий сезон для інших життєвих тем і проблем. Життя має й інші форми прояву, й інші виміри ніж підготовка та проведення виборів. Вже через три місяці добіжить кінця об‘явлений Україною “Рік ґендерної рівності”, який мав би засвідчити і продемонструвати світові не лише готовність нашої країни та її громадян рухатись до єдиної Європи, але і збагатити реальними практичними кроками у цьому напрямку через абсолютно конкретні дії як української держави, так і громадянського суспільства: від активізації боротьби проти торгівлі українськими жінками, дітьми та чоловіками до подолання насилля у сім‘ї і вирівнювання ґендерних дисбалансів у зарплатні.

 

Що ж насправді вдалося зробити за час, що минув? На це запитання спробували відповісти учасники Міжнародної науково-практичної конференції “Рік ґендерної рівності в Україні: Європейський вибір”, проведеної Міністерством у справах сім‘ї, молоді та спорту за підтримки Програми рівних можливостей ПРООН в Україні 27-28 вересня 2007 року. Зібрання було справді досить представницьким. Участь брали науковці, представники Міністерства у справах сім‘ї, молоді та спорту. З доповіддю виступив перший заступник Міністра України у справах сім‘ї, молоді та спорту В.П.Руденко. Своїми враженнями та досвідом поділились: Голова секції Європи та СНД Жіночого Фонду Розвитку ООН Зіна Мунла, керівник відділу з питань розвитку та співробітництва Шведського агентства міжнародного розвитку (SIDA) в Україні Ульріха Ліндберг-Лабашаускас, експерт Шведського агентства міжнародного розвитку (SIDA) Бонні Бернстрем, виконавчий директор організації “Womnet” з Німеччини Сабін Гартнер, національний координатор проекту “ЄС/ООН з ґендерної рівності заради миру та розвитку” Даміра Сартбаєва, член парламенту Грузії Гуцулі Маградзе, Голова жіночої фракції, керівник політичного управління, член бюро Російської об‘єднаної демократичної партії “Яблуко” Галина Михальова. Про проблеми та досягнення України на шляху до ґендерної рівності говорили національний координатор Міжнародної організації праці в Україні В.І. Костриця, Голова Союзу жінок України за майбутнє дітей В.П.Семенюк, науковці та громадські діячі.

 

За останні роки Україна чимало зробила на шляху до ґендерно збалансованого суспільства. І все ж проблем набагато більше, ніж досягнень. Чи не найяскравішим підтвердженням цьому є приклади, коли до наукової громадськості звертається із скаргою на тяжкість жіночої долі в політиці одна із впливових сьогодні жінок-політиків України, Голова фонду держмайна Валентина Семенюк. Принаймні, закрадається думка, що доцільніше було б обговорювати проблеми більш широкого представництва українських жінок у владі із прем‘єр-міністром напряму, ніж апелювати з цього приводу до наукового зібранні?

 

Поки що абсолютно ясно одне: Рік ґендерної рівності в Україні повинен тягнутися принаймні найближчі 50 років безперервно, щоб у цьому плані наша країна стала справжньою європейською сучасною демократичною державою.